Ми переходимо до акцій прямої дії!

Наближається ще одна страшна річниця в історії сучасної України – річниця трагедії, що сталася у Дебальцево на початку 2015 року. Ця трагедія відбулась після подій в Іловайську, і її також допустили ті самі недолугі командувачі. Савур-Могила, Донецький Аеропорт, Вуглегірськ… скільки бійців ми втратили в цій війні, скільки ще доведеться втратити через цих непрофесійних падлюк, які 20 років займалися тільки тим, що розкрадали нашу армію та будували собі дачі, а тепер вдають з себе великих командувачів?

Більше того, ці моральні виродки, яких інакше назвати не можна, і досі сидять по своїх генеральських кабінетах, у великих кріслах, ховаючись за корумпованою судовою системою. Ніхто з них не поніс відповідальність за злочинну халатність, за тупі накази, що привели до загибелі бійців та здачу територій ворогові. Вони роблять вид, що ті катастрофи, які сталися на фронті, сталися ніби саме собою, як снігопад чи злива, і ніхто не має за них відповідати.

Керівництво ЗСУ хибно сподівається на коротку пам’ять українців! Генерали, на яких лежить провина за сотні даремних смертей, думають, що ми – бійці, воїни за покликанням, дозволимо собі забути те, як втрачали своїх побратимів на полі бою! Мене та моїх побратимів не хвилює, на яке спасіння сподіваються ті генерали! Ми поклялися зробити все, аби винні зазнали свого покарання, і ми не відступимося від тієї клятви!

Вони гадають (знову таки, хибно), що ми не зможемо нічого зробити і пустимо все напризволяще, але вони помиляються.

Нагадую, що безвідповідальність та безкарність завжди призводять до насильства. І відповідальність за те насильство завжди лежить на тих, хто ту цинічну безкарність допускає.

Патріоти ніколи не забудуть наказів йти на вірну смерть від Муженка. В нашій пам’яті назавжди залишиться образ «генерала-щура» Литвина, який «здав» Іловайськ і втік, але якого Президент начебто збирається знову призначити на командну посаду… Ми пам’ятаємо, як був відправлений на загибель у Луганськ Іл-76, хоча Муженко знав, що його мають збити.

Ми змусимо всіх відповісти.

Ми ніколи не направимо зброю проти своєї держави. Але Революція гідності назавжди надала нам право взяти до рук зброю Майдану – булижник, використавши його проти зрадників держави, держиморд будь-якого рангу та будь-якої з гілок влади.

За родом діяльності я багато спілкуюсь із представниками патріотичних організацій, хлопцями, які пережили полон і самостійно реабілітувались після цих жахів (тому, що їх
держава покинула напризволяще!!). Я знаю, що нас, патріотів – багато і наразі ми об’єднуємось. Я вважаю, що саме час відходити від позиції спостерігачів, і переходити до акцій прямої дії. Приєднуйтесь, брати!

Слава Україні!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *