Альтернативні реальності руху «Чесно»

Максим «Лекс»:

Я нізащо не повірю, що комусь вдалося вийти в інтернет, в пошуках останніх новин, і не зустріти статтю з дивною назвою «Who is Тарас Костанчук: що відомо про нове обличчя з білбордів?». Що хотіла показати авторка статті сумішшю English та української невідомо, можливо хотіла вразити читачів знанням іноземних мов,

можливо просто хотіла похизуватися тим як вишукано може поєднувати в одному реченні латиницю та кирилицю але не можна не визнати, що такий заголовок, надає всій статті своєрідного сільського шарму. Хоча термін «стаття» тут буде не зовсім доречним, скоріше це така собі джинсова (написана на замовлення) писанина, трохи незграбна, по дитячому наївна, але розфарбована в яскраво-джинсовий колір. Далі я спробую довести свою точку зору, бо по-перше, дуже добре знаю пана Костанчука, познайомився із ним ще в травні 2014 року в батальйоні “Донбас”, а по-друге, маю який-неякий журналістський досвід, що дає мені можливість більш-менш фахово проаналізувати цей текст, і для цього ми теж створимо декілька спецпроектів. Тож поїхали!

Спецпроект «Гроші гроші»

Як можна зрозуміти «розслідування» було проведено в рамках спецпроекту «Вибори вибори» але буквально чотирма строчками вище авторка пише наступне: «Цікаво, що реклама не позиціонує Тараса Костанчука як майбутнього кандидата до будь-якого органу влади. Вона повідомляє лише про те, що він очолює об’єднання учасників АТО, і пропонує долучитися.». Маленькій косячок, та якщо подивитись далі, то косячок значно більшає. Знов цитата авторки : «Політичні амбіції в людини з бордів однозначно є, але в які органи та з якою політсилою буде балотуватися – ще не визначився.», а ось вже цитата самого Костанчука : «Звичайно, в оптимальному вигляді було б непогано, якби мені вдалося зробити перешкоди чинним претендентам на президентське крісло і допомогти комусь обійняти це крісло з тих, хто ще на нього не претендував.». Як бачимо амбіції пана Костанчука полягають у тому, щоб допомогти гідному, з його точки зору, кандидату перемогти на виборах, ані слова про те що він буде кудись висувати свою кандидатуру. Тепер питання до руху “Чесно” –де ви знайшли хоча б натяк на вибори? Можна припустити, що із цієї «передвиборчої» версії з’явилося питання про кошти на білборди. Зрозуміло що питання це було поставлене з розрахунку на те що Костанчук на нього відповідати відмовиться, бо зараз він приватна особа і давати роз’яснення с приводу своїх прибутків і витрат не зобов’язаний. Але сталася невеличка катастрофа пан Тарас відповів про вартість рекламної компанії та про джерело фінансування, тож руху «Чесно», щоб не втратити обличчя і довести таки що Костанчук є негідною людиною, терміново довелося вигадувати нові інструменти у вигляді «порівняльного аналізу». За інформацією руху «Чесно» вартість одного білборда для депутата Віктора Чумака склала 12 987 грн, для Тараса Костанчука 4 285 грн, а середня вартість по Києву десь 7000 – 8000 грн. Бачимо що з депутата взяли чи не вдвічі дорожче, а з атошної організації чи не вдвічі менше. Таким чином «Чесно» обвинувачує об’єднання учасників АТО в приховуванні реальної вартості рекламної акції. Питання, а не простіше все ж таки було звернутись до власника білбордів, як у випадку із Чумаком, і дізнатись правду? Ні мабуть тому, що правда в даному випадку не дуже в’яжеться із переконаннями руху «Чесно». Здогади, припущення, аналогії, коментарі третіх осіб, та жодної інформації з першоджерел, це ті засоби, які, на думку авторки, найбільш відповідають принципам руху «Чесно».

 

Спецпроект «Партія партія»     

Далі в статті йдеться про зв’язок Костанчука із Наливайченком. Автор статті щосили намагається «зробити сенсацію», що: «”Бішут” був членом політичної ради партії та керував одним із дочірніх проектів під назвою “Армія гідності”». Але виявляється що вона цілком даремно витрачала свої сили, бо це все є очевидним та зафіксовано на сайті партії «Рух Валентина Наливайченка Справедливість». Але пані Надія не здається і каже: «Навіть більше – тепер Тарас Костанчук заперечує свою причетність до цієї політичної сили» і в наступному абзаці спростовує саму себе цитатою Костанчука, де він каже: «З грудня я вже не є членом політичної ради у Наливайченка, ми пішли своїм шляхом. Незважаючи на всі плюси і хороше, що зробив Валентин Наливайченко…». Людина чітко та зрозуміло пояснює – так був в партії до грудня, далі пішов своїм шляхом. Ну не бачу я тут жодних заперечень, чи то із зором в мене щось, чи то із логікою у пані Сухої. На підставі цих припущень, та жорстких суперечок із самою собою, в пані Сухої: «Напрошується справедливе питання: у межах якої політичної сили діє тепер Тарас Костанчук?». Таке саме справедливе питання виникає і в мене, пані Надіє, а чого Ви вирішили що Костанчук неодмінно перейшов до іншої політичної сили, тай взагалі до політичної, ви ж самі раніше стверджували, що: «…в які органи та з якою політсилою (Костанчук) буде балотуватися – ще не визначився». Якщо Ви самі вигадуєте факти, то хоч не спростовуйте їх в наступному ж реченні, вам за таке не заплатять. І нарешті мій улюблений фрагмент з цього тексту: «Цікаво, що попри очевидний зв’язок “Справедливості” Костанчука зі “Справедливістю” Наливайченка, він ніде офіційно не констатується» (ГО учасників АТО, яке очолює Костанчук, має назву «Справедливість»). Насправді цікаво зовсім не це, а те, де саме потрібно було констатувати цей зв’язок, щоб задовільнити цікавість пані Надії, в конституції, в кримінальному чи в цивільному кодексах? Гадаю авторка мала на увазі статути обох організацій, але тоді виникає інше питання який саме зв’язок? Голова ГО «Справедливість» одночасно був членом політради партії «Рух Володимира Наливайченка Справедливість» і це було досить офіційно «констатовано» на сайтах обох організацій, про якій ще зв’язок йдеться? Є декілька видів зв’язків, наприклад родинний, якій «констатується» в РАГСі, є фінансові зв’язки, які «констатуються» окремими угодами, є статевий зв’язок, дружній, навіть кримінальний, але вони не «констатуються» бо не є офіційними. Тож пані Надіє який саме зв’язок Ви маєте на увазі і де саме вимагаєте його «офіційно констатувати», Ви самі зможете відповісти?

Далі йдуть стандартні звинувачення у зв’язках із Юрієм Бойко, БПП, Березенко. Коментувати ці теорії мені нудно та не цікаво, тим більш, що сам Костанчук дав вичерпні коментарі з цього приводу (1, 2). Але один вислів все ж такі прокоментую. В статті говориться: «Спільні фото Костанчука та Бойка, як правило, саме з цих заходів» (мається на увазі урочисте перепоховання останків бійців, загиблих у Другій Світовій Війни).  Нав’язується думка про існування інших фотографій! Але пані Надія передбачливо забула уточнити, що існують фотографії виключно з перепоховань і ніяких інших. Проте будувати теорію дружби між Костанчуком та Бойко на підставі лише цього необачно, тож журналістці  руху «Чесно» довелося  скорегувати факти, так щоб вони хоча б скісно підтверджували її теорію.

 

Спецпроект «Крадій inlaw крадій inlaw»

 

Окремо в статті висвітлюється “кримінальний” бік життя Тараса Костанчука. Умовно цю частину можна поділити на два розділи, в одному пані Надія викладає справжні судові позови, які щоправда Костанчук виграв, тому мабуть і довелося створити другий, в якому журналістка руху «Чесно» фантазувала на тему – а от непогано щоб Костанчук зробив іще оце.

Перша справа стосується підпису під борговою розпискою, який начебто підробив пан Костанчук і намагався цей борг отримати. Однак прокуратура так і не змогла довести причетність Костанчука до цього злочину, бо графологічна експертиза визнала, що підпис був підроблений не їм, а запит на стягування боргу був поданий від імені Костанчука третьою особою. Але і тут пані Надія не стала уточнювати, що опонентом Костанчука в цій справі був професійний шахрай – рецидивіст, який зараз відбуває вже третій термін в США, за статтею ” шахрайство”…. Друга справа адміністративна про захист ділової репутації Ігоря Труби. Пані Надія особливих надій на цю справу і не покладала, бо апеляційний суд спростував всі звинувачення. Обурення «чесновців» викликала лише реакція Тараса Костанчука на «постанову суду» першої інстанції. Але на відео пан Труба зачитує цю постанову і каже: цитую майже дослівно : “ось в мене постанова суду, в якій говориться, що серед депутатів присутній цинічний брехун…” Чи можуть міститися в постанові суду такі формулювання? Тому зрозуміла емоційна реакція Костанчука на таку “постанову”.

Другим розділом, я чесно кажучи розчарований: стандартні обвинувачення у рейдерстві та підготовці державного перевороту. Для цього пані Суха залучила охоронну фірму «Донбас-Безпека», яку, як вона сама визнає, створили інші люди. Але вона б не була журналістом руху «Чесно», якщо б не перекрутила цей факт. «Однак свою причетність Костанчук підтвердив сам» – пише журналістка, і одразу ж, щоб не псувати свій фірмовий стиль наводить спростування у вигляді «зізнання» пана Тараса: «Цю фірму створили на базі тих хлопців, з якими я працював, які вийшли з війни, з полону. Директор її мій побратим, Брокер”».

Далі пані Суха визнає що ані кримінальних справ, ані розголосу в ЗМІ з цього приводу не було.

Не довго думаючи пані Надія образила ветеранів АТО, з різних підрозділів, що чесно працюють в “Донбас-Безпека”, звинувативши їх у ” віджиманні майна та рейдерстві..”

Ще від Надії: «очевидно одне: використання назви батальйону у власних цілях загрожує дискредитацією воїнів АТО загалом». У власних цілях назву батальйону також використовують: «Донбас Арена», «Донбас Плаза», «Голос Донбасу», «Мережа магазинів Донбас», «Донбасаеро», «Вечірній Донбас» та ще 2-3 сотні фірм, в тому числі і охоронна фірма «Донбасс Оборона» якою володіє Семен Семенченко. Але у справі з «Донбас- безпекою», пані Надія перейшла межи, поширивши у ЗМІ недостовірну інформацію про приватну фірму. На відміну від журналістки руху «Чесно», я не полінувався і навів таки довідки, і без будь-яких перешкод з’ясував, що, за майже 3 роки свого існування, приватна фірма «Донбас-безпека» жодного разу не була фігурантом судових розглядів. У Північній Кореї вважається, що за вчинок окремої людини відповідають всі її близькі родичи, але рух «Чесно» пішов значно далі, тепер відповідальність несуть навіть друзі.

Звинувачення у підготовці держперевороту занадто серйозне, тому пані Суха передбачливо залишає авторство на цю теорію за відомим автомайданівцем (про якого ми ще поговоримо) Олексієм Гриценко: «Вперше я про нього почув, коли він почав оббігати київські міські спілки ветеранів АТО і закликати хлопців до повалення влади. Він намагався зустрітися зі всіма. Керівники районних спілок про це казали». Знов жодного прізвища, жодного доказу. Тож у альтернативній реальності яку намагається створити рух «Чесно» пан Костанчук міг би бути справжнім кримінальним авторитетом. Дивно лише одне чому звинувачень так мало і чому вони такі бляклі та не цікаві. Замовник статті (а я все ж таки думаю що замовник був) міг би трохи збільшити бюджет чим би стимулював фантазію пані Надії і вона із чистою совістю, та повними кишенями могла б написати, що Костанчук займається замовними вбивствами, викраданням людей, що він їсть немовлят, шо він ґвалтівник, педофіл, розповсюджувач дитячої порнографії, а також займався в АТО мародерством та геноцидом «донбаської раси». Уявляєте собі таке: «Олексій Гриценко навів довідки і виявилося що більшість населення України має прямі доказі причетності батька Тараса Костанчука до вбивства Кеннеді». Жарти жартами а от про мародерство я б радив подумати, докази руху «Чесно» все одно не потрібні, а ну як щось та вийде. 

 

Спецпроект «АТО АТО»

 

Спростувати участь Костанчука у війні на сході України пані Суха не змогла, чисельні фото та відеоматеріали, нагороди та відзнаки від МВС та СБУ у вигляді іменної вогнепальної зброї проігнорувати було дуже важко, навить враховуючи принципи якими керуються в своїй роботі журналісти руху «Чесно». Але юна журналістка не здалася, не опустила руки, а згадала основний метод старших «чесновців» – не можеш спотворити чи викривити факти самостійно – спитай думку тих, хто до цього взагалі непричетний. 

Тож першим став вже відомий Олексій Гриценко. Яке відношення він мав до батальйону «Донбас», до іловайських подій та й взагалі до АТО, знає тільки Надія Суха, але с приводу Костанчука коментар він дав: «…я потім почав наводити про нього (Тараса Костанчука) довідку і через правоохоронні органи, і через хлопців з Донбасу. Всі сказали, що не було такої штурмової групи, якою він нібито керував». Цікаво було б почути хоча б декілька прізвищ бо «хлопці з Донбасу», «всі», поняття занадто абстрактні, доречи Захарченко та «Гіві» теж хлопці з Донбасу. Натомість я кажу, що така група існувала у складі 75 – 80 бійців, всіх звичайно перераховувати не буду але:

Фіногін Максим «Лекс»

Мороз Олексій «Мороз»

Старовойтов Олександр «Пиля»

Дейнега Олександр «Чуб»

Смоляний Іван «Ключ»

Дмитро Єсаулов «Комиш»

Яцик Віталій «Яцек»

Гевко Ігор «Брокер»

Саввон Вадим «Балу»

ЦигановЕвген «Циган»

Ребар Іван «Хмара»

Поляков Андрій «Поляк»

Морошан Віктор «Філарет»

Міщенко Сергій «Яр»

ПечниковОлекандр «Пехан»

Фокін Олексій «Заноза»

Сухов Ігор «Німець»

Норожнов Іван «Музикант»

Куліш Дмитро «Сьомий»……

Однак якщо треба зможу впродовж 3-5 днів зібрати всіх хто вижив і привести в офіс руху «Чесно», де журналіст Суха зможе взяти коментар в кожного з них, з безпосередніх учасників! Бо це вже не викладення альтернативного погляду, а відверта брехня, може б руху «Чесно» назву змінити.

Далі ще цікавіше, пані Надія викладає альтернативну точку зору на поранення Тараса Костанчука, та його вихід з оточення. І знов не зраджуючи собі, ґрунтує свої фантазії на коментарях людини яка до боїв в Іловайську не має жодного відношення: «Однак інші військові (знов у множені) розповідають зовсім не таку версію подій.

Відбувалося бойове зіткнення в центрі Іловайська, і просто він (Костанчук) зник. Тобто в розпалі бою ніхто не слідкував, де він подівся. Після повернення вже почали рахувати втрати. Його вважали загиблим.

Шукали його, як і інших багатьох. І його телефон по білінгу світився по Донецьку та іншій окупованій території. Він не знав, що ми маємо дані по білінгу, і коли він повернувся, сказав, що був в Іловайську весь цей час у якихось цивільних”,розповідає Євген Шевченко». Вибачте пані Надіє, а що Шевченко приймав участь у тому бої, що Ви берете в нього коментар? Ні під час боїв у Іловайську ця людина була в Києві і старанно давала інтерв’ю і ось Вам посилання. Більш того за його власним зізнанням він взагалі лише один раз приймав участь в безпосередньо бойових діях, в 2015 році, а так-то звичайно і роботу виконував, і накази, і у фейсбук регулярно писав, і каву улюбленому босу, Семену Семенченко, приносив, та й взагалі служив начальником командно-штабної машини, не дивно що хлопці із списку який я наводив вище, згадати його так і не змогли.

Далі Ви пишете стосовно його коментаря: «Офіційно підтвердити цей факт наразі неможливо. Разом з тим, очевидно, що позиція Костанчука значною мірою розходиться з іншими представниками батальйону». По-перше, підтвердити цей факт можна, данні білінгу зберігаються 5 років, по-друге, знов Ви використовуєте множину, не з «іншими представниками батальйону», а з іншим, якого взагалі в той час не було в Іловайську! До речі почитайте інтерв’ю Тараса Костанчука, де він детально розповідає про події в Іловайську, та про свій вихід з оточення саме через Донецьк. І нарешті Ви знаєте що в оточення Костанчук потрапив не сам а з бійцем Євгеном Нікітченко «Нікітосом», з яким вони і переховувалися увесь час. Чи не варто було вислухати і його варіант подій?

Впевнений, що преважну більшість фактів які  Ви наводите у своїй статті офіційно підтвердити не можливо, а от підтвердити той факт що Ви є брехливим та безпринципним складачем дешевих, замовних текстів дуже легко.

Спецпроект «PS ps».

І на останок декілька слів про інформаторів Надії Сухої.

Олексій Гриценко.

Цей персонаж, син відомого політика Анатолія Гриценка, знаний в Україні як один з лідерів автомайдану. Він дуже тісно пов’язаний з Сергієм Хаджиновим, та Денисом Бугаєм, який довгий час був членом політради партії «Громадянська позиція». Цікаво, що Денис Бугай був свого часу наближений до Курченка, того самого олігарха-втікача. А ось і ще одне цікаве посилання про дружні стосунки Гриценка молодшого, тай старшого також, із людьми Курченка. А ось тут можна прочитати про автомайдан, яким він став сьогодні. І ще трохи компромату на тему Гриценки – Курченко.  А ось і Дмитро Булатов каже не дуже приємні речи про Олексія Анатолійовича Гриценка. Вся ця інформація є відкритою і я не знаю, правдива вона чи ні, вирішуйте самі.

Євген Шевченко

Про цього персонажа можна писати довго, бо це дуже пафосна, самозакохана, комічна, недоладна  людинка, висміювати яку приємно, потрібно, а головне корисно для неї самої, в виховних цілях. Але це все зробили вже до мене, дам лише три посилання де про нього все дуже влучно, смішно і жорстко. 1 2 3.

 

Що ж, такі люди в парі з Надіями Сухими і несуть усіляку «чесність» в маси.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *